Що відбувається із українським Military Tech під час війни. Розповідає юрист Сергій Лисенко.

Не секрет, що сектор Military Tech почав активно розвиватися в Україні під час повномасштабної війни. Українські айтівці масштабують виробництво повітряних та морських дронів, посилюють методи кіберзахисту, поглиблюють наукоємні оборонні розробки. Але чи достатньо цих зусиль в умовах війни? Куди треба спрямувати увагу та гроші з метою посилення розвитку оборонної галузі? Чи варто якусь продукцію вже експортувати за кордон? Яке майбутнє чекаю на мілтех після завершення війни? Про все це команда видання Startup поговорила у форматі бліц-інтерв’ю із Сергієм Лисенко, адвокатом та керуючим партнером GRACERS.

Назвіть ключові топ-3-5 трендів українського Military Tech з точки зору досягнень? 

 – Я не відкрию Америку, якщо скажу, що перший рядок нашого хіт-параду займають дрони. Більших і якісніших рішень в напрямку розвитку таких мілітарі технологій, ніхто створити в світі не може. Про морські дрони також наразі не говорить тільки лінивий. Ми бачимо, як світ дивиться на приклад України та починає розробляти військові аналоги.

Наша задача – насправді зайняти свою нішу в мілтек світі, а не дати іншим країнам зробити щось дуже схоже. Просто треба починати продавати. Згадаємо один кейс. Спочатку росія не визнавала, як Україна змінила правила «морського бою». Але наша країна фактично загнала всі кораблі країни-агресора в один порт. Тож ворогу прийшлося визнати ефективність українських морських дронів. Те саме стосується й звичайних дронів, якими сьогодні починають керувати штучний інтелект. 

Також важливими напрямками в розвитку Military Tech в Україні можна вважати розробку та впровадження штучного інтелекту в галузь. Треба пам’ятати й про розробку ракет.

Як бачимо, українська оборонка має серйозну кількість надбань щодо дронів та ракет, тож такий розвиток галузі однозначно викликає повагу.

Фахівці по різному оцінюють розвиток military-tech в Україні сьогодні. Хтось тішиться, що є проєкти рівня Brave1. Хтось каже, що загалом цей напрямок сьогодні гаражного рівня, коли дрони збирають по домівках. На вашу думку, які серйозні та системні проблеми наразі є в галузі та їх важливо вирішувати найближчі роки, щоб пришвидшити розвиток мілтек-технологій?

– Все дуже, знову ж таки, просто. В Україні відсутня стратегія розвитку мілтек напрямку. Зокрема, це викликано тим, що ми – воююча країна. Тож багато нововведень і досліджень до нас приходять прямо з фронту. Загалом, це добре.

Головне — вчасно підхопити запити військових, розвинути технології й поставити на конвеєр. Але сьогодні держава тільки продовжує, мабуть, другий рік системно підтримувати розвиток гаражного формату мілтеку. Тому потрібен комплексний підхід, починаючи із серйозного відношення держави до гаражних мілітарі розробників і закінчуючи створенням відповідної програми державної підтримки.

В цілому, ми вже бачимо яскраві приклади, де держава включається і підтримує якийсь цікавий проєкт. Цього просто хотілося б більше.

Головне: потрібне реальне стратегічне мислення щодо розвитку всіх напрямків мілтеку, починаючи з дронів та закінчуючи БТР. Варто подумати й про перспективи відновлення роботи КРАЗу та ін.

Як ви вважаєте, чи достатньо пропрацьована законодавча база для розвитку мілтеку в Україні? Чи достатньо уваги та фінансування для технологічних розробок з боку держави? Що треба покращити? 

– Покращити треба увагу держави з точки зору фінансування всіх військових розробок. Потрібно виділити пріоритети, куди треба вкладати інвестиції першочергово. Якщо хтось працює по цим напрямкам кустарно, важливо взяти під контроль і розвивати ці проєкти системно. В ідеалі важливо пріоритетну продукцію виробляти в промислових масштабах. Таким чином, кожна військова частина буде забезпечена необхідною кількістю військової техніки.

Тож якщо держава візьме на себе ініціативу та відповідальність, наша оборонна промисловість зможе почати працювати на фронт та на країну. 

Як краще вирішувати питання продажу українських мілтек-продуктів іншим країнам не тільки під час війни, а й після перемоги?

– Весь світ вже давно вирішив це питання. Штати не експортують жодній іншій країні найкраще своє озброєння. Американська зброя на експорт переробляється так, щоб неможливо було використати специфікацію військового обладнання в повному обсязі. 

Якщо наші підприємства вже виробляють якусь продукцію для Міноборони, що не потрібна нашим військовим, звісно, її треба продавати. Це ж гроші. Тоді на ці гроші Україна зможе купити те військове обладнання, що потрібне саме нашим військовим.

Але тут є ключове питання. Під час війни експорт військової техніки має бути другорядним, але він має бути. Першочергове завдання: забезпечити ЗСУ потрібними мілітарі-технологіями, що мають бути кращими за те, що Україна може експортувати. 

На вашу думку, чи готовий іноземний приватний сектор інвестувати в мілтек-напрямок України? Чи треба нашій країни залучати такі інвестиції для розвитку військових технологій? Які перспективи та ризики ви бачите в таких тенденціях?

– Точно готові. Ми бачимо зацікавленість того ж самого Rheinmetall, він відкриває у нас вже другий завод. Ми бачимо зацікавленість Bayraktar, який відкриває в Україні завод для виробництва своєї техніки. І це почалося навіть в найгарячішу пору, ще в 2022 році.

Звісно, гроші інвесторів для цього потрібні Україні. Важливо створити відповідні правила гри:

• що отримує інвестор;
• що отримує країна і ЗСУ.

Прозорі правила для інвестицій в мілтек-галузь дадуть серйозний поштовх для розвитку української оборонки.

Яким ви бачите ринок українського мілтеку за 5-10 років? На яких напрямках скоріше за все зосередиться Україна? Чи зможе цей сегмент IT-галузі стати топовим в українській економіці? Чи навпаки є ризики, що багато ініціатив зійдуть на нуль?

– На всі технології, які виробляє український мілтек, попит буде тільки збільшуватись. Причина проста: саме ця війна змінює світові правила ведення війни. Давно стало зрозуміло, що всі держави будуть переозброюватись після завершення війни в Україні.

Є ще й другий аспект. Ми всі розуміємо, що колись ця війна припиниться. Але наївно думати, що росія не поновить військові дії через 3-4 роки після того, як отримає відповідний перепочинок. Саме тому наша країна має переозброюватись й надалі. В таких умовах логічно, що розвиток українського мілтеку набиратиме обертів. І в результаті оборонка стане однією з ключових частин нашої економіки. Інакше Україна перестане бути Україною. Бо ворог не спить і чекає на той момент, коли наша країна втратить пильність.