Від першого коду до кіберфронту: історія українських айтівців

Що ми знаємо про історію українського ІТ? Багато хто вважає, що цей напрямок почав розвиватися лише у 90-х, коли з’явилися перші приватні компанії. Проте документальний фільм “Перший код” руйнує цей міф. Українська технологічна галузь має коріння, яке сягає ще 1950-х років. Фільм вже встановив рекорд у прокаті серед художньо-документальних стрічок. Викликав хвилю обговорень у професійній спільноті. Що ж робить його особливим і чому його варто подивитися навіть тим, хто далекий від програмування? Читайте у матеріалі видання Startup.

Феноменальний успіх 

Фільм “Перший код” вийшов на великий екран 16 листопада 2023 року. За перший вікенд зібрав майже 1 млн грн у прокаті, встановивши рекорд серед документальних стрічок в Україні. Бюджет виробництва становив $800 тис, а разом із витратами на маркетинг – $1 млн. Ще у червні того ж року на проспекті Науки в Києві творці фільму презентували 20-метровий мурал, присвячений українським IT-спеціалістам. В кінці 2024 року фільм вийшов на світових стрімінгових платформах і доступний для перегляду в усьому світі на Apple TV, Amazon та Google TV. 

Фільм, який відкриває невідому історію

“Перший код” – не просто документалка про айтівців. Це історія про людей, які стояли біля витоків української цифрової революції. Про їхню наполегливість, ризики та перемоги. Розповідь у фільмі починається з 1950-х років, коли українські інженери створили один із перших комп’ютерів у світі. Далі глядачі дізнаються про перші спроби впровадження програмування. Про сміливців, які в радянські часи розвивали галузь. А також про сучасних підприємців, що зробили українське ІТ відомим у всьому світі. 

Фільм “Перший код” знайомить глядачів із видатними фігурами української ІТ-індустрії: Тарасом Кицмеєм (SoftServe), Юрієм Антонюком (EPAM), Вадимом Роговським (3DLOOK), Артемом Бородатюком (Netpeak Group), Віталієм Дятленком (Uklon), Валерієм Красовським (Sigma Software) та багатьма іншими. Вони діляться власним досвідом, підкреслюючи, що успіх – це не лише про технології, а й про сміливість ризикувати.

Головна мета фільму

Головна мета фільму “Перший код” – познайомити українського глядача з вітчизняною IT-індустрією та її талановитими людьми, адже звичайні люди так мало про них знають. Крім того, важливо представити Україну світові як країну підприємців, інновацій та технологій. Показати, що наші громадяни не лише створюють, а й успішно розвивають бізнес на міжнародному рівні.

Режисер стрічки Артур Лерман у розмові з виданням Startup розповідає:

“Українське ІТ має глибоке коріння та впливає на світову технологічну еволюцію. Нам хотілося не просто зафіксувати факти, а й надихнути людей – як тих, хто вже працює в індустрії, так і тих, хто тільки мріє про неї. Вдалося нам це чи ні? Судячи з відгуків глядачів, які пишуть, що після перегляду відчули гордість за Україну та натхнення на власні проєкти, думаю, що так”.

Продюсер фільму та президент EASE Владислав Савченко додав:

“Хотілося показати, що якщо ми в щось віримо, якщо ми знаємо собі ціну, якщо ми хочемо розвиватись і чогось досягати, то все можливо, реально все. Хотілось показати, що таке технологічне підприємництво. Це не просто якісь ефемерні айтівці, які сидять вдома, не виходять і по клавіатурі клацають. Це конкретні люди, які розвивають технології”.

Виклики під час зйомок

Одним із викликів було те, що історія українського IT довгий час залишалася в тіні. 

“Нам довелося буквально збирати її по крихтах: спогади очевидців, інтерв’ю з «батьками» галузі. Інший виклик – передати дух індустрії без сухої технічної мови, зробити фільм живим, емоційним, доступним”, – розповідає Артур Лерман. 

На початковому етапі важко було домовитися про зйомки з ключовими спікерами. 

“Багато хто з них був настільки занурений у бізнес, що знайти час для інтерв’ю було складно. Деякі навіть сумнівалися в ідеї фільму, що також створювало труднощі”, – додав Владислав Савченко.

Але найбільші виклики чекали на команду вже під час безпосередніх зйомок. Блекаути, ракетні обстріли та неможливість планувати навіть на кілька днів уперед зробили процес особливо складним. 

Баланс між вузькою специфікою ІТ та широкою аудиторією

Головний акцент команда зробила на людських історіях. Замість сухих фактів розповідали про людей, які стоять за ними: що їх мотивувало, які виклики доводилося долати, як їхні ідеї змінювали індустрію. Це дозволило зробити фільм “Перший код” захопливим навіть для тих, хто не в темі.

“Наша задача була зробити це цікавим. Простою мовою пояснити складні, надскладні або дуже складні речі. І, здається, це вдалося”, – ділиться з нами Владислав Савченко.

Важливу роль зіграла команда. ІТ-фахівці відповідали за зміст і точність. Кінематографісти – за подачу та емоції. Разом вони створили захопливу історію про технології. Завдяки такому підходу вдалося знайти “золоту середину”: показати масштаб і значущість української IT-індустрії, але без складної термінології, яка могла б відштовхнути глядача.

“Важливу роль зіграла й візуальна мова: ми використовували анімацію, інфографіку та кінематографічний підхід до зйомок”, – розповідає Артур Лерман.

Найемоційніша сцена фільму

Однією з найсильніших сцен стала розмова з Олексієм Скрипником-молодшим, одним із засновників компанії ELEKS.

“Ми говорили про війну ще до початку повномасштабного вторгнення, і вже тоді його думки звучали глибоко та проникливо. Не все вдалося вмістити у фільм, але навіть ті моменти, що залишилися, викликають сильні емоції – занепокоєння, страх, біль”, – згадує Владислав Савченко.

Ця сцена особлива ще й тому, що Олексій Скрипник пішов з життя за день до 24 лютого 2022 року. Його слова, сказані тоді, набули ще більшого значення: 

«Переможуть ті, в кого будуть розумніші люди, які створюватимуть кращі, більші, швидші роботи».

“Щоразу, переглядаючи цей фрагмент, переживаю ті ж самі відчуття. Це не просто інтерв’ю — це останній запис видатного підприємця, який стояв біля витоків українського IT”, – додав Савченко.

Що найбільше вразило в історії українського ІТ

Насамперед – те, наскільки українці були першопрохідцями. Ми говоримо про країну, яка створила одні з перших у світі комп’ютерів. Де програмування зароджувалося ще до того, як Кремнієва долина стала символом технологічного прориву. Але ще більше вразила стійкість людей: попри всі перепони, вони продовжували розвивати свої ідеї, шукати способи реалізувати їх у найскладніші часи.

“Деякі компанії навчились керувати ризиками, інші втрачали всіх клієнтів і починали з нуля. Дехто залишався без зарплати разом із командою та шукав будь-яку можливість заробити. Були ситуації, коли підписували контракт, думали, що ось воно – успіх, а коли приходила оплата, вистачало лише на два кілограми ковбаси”, – розповідає Владислав Савченко.

Це була епоха неймовірних історій, у які складно повірити. Ми часто бачимо лише успішний фінал – людину, яка створила відому компанію. Але за цим стоять роки боротьби, безсонні ночі, ризики, моменти, коли все висить на волосині. 

Поради для молоді

“Не бійтеся складнощів – їх буде багато, але ще більше буде можливостей. Світ потребує тих, хто готовий шукати відповіді, експериментувати, розширювати межі можливого. І саме ви можете стати тими, хто змінить гру”, – каже Владислав Савченко.

Ми зараз у процесі глобальної трансформації. Технологічна індустрія змінюється швидше, ніж будь-коли. Якщо ви хочете стати її частиною, важливо бути залученим у ці зміни. Опановуйте нові підходи, розбирайтеся в штучному інтелекті, слідкуйте за розвитком науки та інновацій.

“Якщо хоча б одна людина після перегляду фільму скаже: «Я хочу створити щось значуще», то наша робота була не марною”, – констатує Артур Лерман.