Як “податок на Google” працює в Україні під час війни

З 1 січня 2022 року в Україні набрав чинності Закон, що вводив додаткові податкові зобов’язання для іноземних компаній, які надавали свої послуги користувачам з України. Оскільки закон стосувався ринку електронних послуг, в народі він отримав поширення під назвою «податок на Google». Нововведення стосувались іноземних компаній, що не мали постійних представництв в Україні і водночас надавали електронні послуги на її території за допомогою мережі Інтернет. Тепер такі компанії зобов’язувались сплачувати до українського бюджету ПДВ у розмірі 20% від вартості електронних послуг. Під дію закону підпали як «цифрові гіганти» по типу Google, Meta, Netflix, YouTube,  так і значно менші компанії, що надають цифрові послуги в Україні, незалежно від того, чи є кінцевими споживачами фізичні особи або ж ФОПи. Згадані компанії мали зареєструватися як платники ПДВ, якщо сума наданих ними послуг для українців за рік перевищує мільйон гривень. Щоб зробити оподаткування технологічним компаніям максимально зручним, було розроблено спеціальний сервіс для сплати податку саме іноземними платниками.

Чому в Україні ввели “податок на Google”

Необхідність введення цифрового податку аргументувалась тим, що діяльність корпорацій проводиться без належного оподаткування, а це призводить до втрат держбюджету та створює неконкурентне середовище для зареєстрованих в Україні компаній.

За прогнозами розробників законопроекту, Україна мала б отримувати до 3 млрд грн додаткових податкових надходжень на рік. Фактично ж, вже в 2022 році, до державного бюджету надійшло 4,3 млрд грн «цифрового» ПДВ. І це при тому, що 2022 рік був далеко не легким для бізнесу в Україні. В 2023 році надходження у бюджет становили понад 8 млрд грн. В 2024 році лише за перше півріччя «цифрові гіганти» вже сплатили до бюджету України 5,3 млрд грн.

Як то кажуть, суми говорять самі за себе, але, на жаль, не останню роль в збільшенні таких надходжень зіграла і девальвація гривні, оскільки податок все ж фіксується у валюті.  Та, в будь-якому випадку, додаткові 5-8 млрд грн досить непогане поповнення в бюджет воюючої країни.

Які можуть бути мінуси від впровадження “податку на Google”

Ще на стадії прийняття Закону як у експертній спільноті, так і в суспільстві в цілому обговорювалися можливі негативні наслідки введення “податку на гугл”. Через майже три роки ми маємо можливість подивитись чи справдились ці побоювання.

Одним із прогнозованих ризиків, який частково справдився, було підвищення вартості послуг для кінцевих користувачів. Деякі компанії дійсно збільшили вартість послуг саме на ці 20%. Зокрема, Google ще наприкінці 2021-го попередила, що з 1 січня 2022 року з усіх рекламодавців Google, які здійснюватимуть оплату банківським переказом і матимуть платіжну адресу, зареєстровану в Україні, стягуватиметься ПДВ у розмірі 20%. Окрім того, вартість підвищили Adobe, Meta й Amazon. Проте, деякі гіганти ринку, залишили ціни незмінними – Spotify, YouTube чи навіть зменшили вартість послуг -Netflix (хоча тут ключову роль, швидше, зіграла конкуренція на ринку стримінгових послуг).

Прогнозували і масовий вихід іноземних компанії з ринку України. Але, спойлер, всі залишились, принаймні «цифрові» гіганти. Ринок України, не зважаючи на всі обставини, досі  доволі привабливий для іноземного постачальника.

Також, говорили, що завдяки шлюзу в 1 млн грн постачальники цифрових послуг почнуть використовувати “прокладки” для обходу податкового законодавства, тобто залучатимуть посередників для надання послуг і в такий спосіб дробитимуть операції, з метою ухилення від сплати податків. Якщо такі «схеми» і використовуються, то це якісь одиничні випадки маловідомих компаній, які не виносились у публічний простір і не відслідковувались. Великі технологічні компанії точно не вдавалися і не будуть вдаватися до такої грубої оптимізації податків заради неістотних вигод.

“Податок на Google” підтримує бюджет України під час війни

В цілому введення податку не стало новинкою для «цифрових» гігантів, адже Україна була далеко не першою країною, що ввела подібне податкове зобов’язання. Свій аналог “податку на Google” мають приблизно 60 держав світу, серед яких держави-члени Європейського Союзу, США, Великобританія та інші. І якщо ставка податку різниться від країни до країни, то суть його зводиться до одного, якщо «цифровий гігант» надає послуги користувачам на території певної країни, то він має сплатити податки з доходів отриманих від надання таких послуг.

Загалом, введення «податку на Google» стало закономірним наслідком зростання ринку цифрових послуг в тому числі і в Україні. Якщо країни бачать чергове джерело доходів, особливо таких масштабів, малоймовірно, що вони залишать його без уваги і не обкладуть додатковими податковими навантаженням.

У випадку з Україною, було багато побоювань, але, як бачим з цифр, сплата ПДВ іноземними «цифровими» гігантами щорічно поповнює бюджет України на суттєві суми. І хоч основний тягар із сплати впав на плечі кінцевого споживача, але у військовий час кожна копійка на рахунку.